Історія освіти, школи органічно пов’язана з історією села.

  Містечко Єгорівка виникло в степах Північного Причорномор’я на початку XIX ст.. Гарне місце розташування для свого поселення вибрали її перші жителі. Село розташоване в долині Свинячої балки на річці Мала Свиняча. Таку назву воно отримало від свята Святого Георгія, на честь якого і була заснована місцева православна церква.

  Вже на середині  XIX ст. тут мешкало понад 500 жителів. Населення було багатонаціональним. Тут проживали селяни-орендарі, євреї-торговці, службовці.

  В ІІ пол. XIX ст. в селі була метеорологічна станція, православна церква, єврейська синагога, поштова станція. Єгорівка (з 60-х рр. XIX ст.) Фештерово була великим, на той час, торговим центром, сюди селяни, ремісники всієї округи приїздили на ярмарок, які відбувались тут 50 разів на рік.

  При православній церкві існувала 3-класна церковнопарафіяльна школа.

 А з кінця XIX ст. на кошти земства в сусідньому селі Єленівка була відкрита чотирикласна школа, в якій одночасно навчались до 30 хлопчиків і дівчаток. Ця школа проіснувала до 1917 року, а після Жовтневої революції була перетворена у Велико-Фештерівську 4-ри класну початкову школу. Вчителями в ній було подружжя Панкєєвих.

  Починаючи з 1925р. початкова школа поступово перетворюється в семирічну. Її першим директором був Марченко Борис Порфирович.

  В 1930р. в школі була організована перша піонерська організація. Старшим вожатим був Кондратюк Дмитро Іванович.

  Близькість до Одеси давала можливість випускникам школи набувати професійну освіту в місті. Почалась формуватись сільська інтелігенція: вчителі, медичні працівники, колгоспні кадри.

В кінці літа 1941р. Єгорівка була окупована румунськими військами, а звільнена Червоною Армією 7 квітня 1944р. В період окупації школа не працювала. До рідних осель не повернулось 128 сельчан. З 1 вересня 1944р. знову відкрились двері семикласної Єгорівської школи.

  Заліковувались рани війни, відбудовувалось господарство, поряд з цим відроджувалась і розвивалась школа.

  Прибули нові педагогічні кадри, збільшувалась чисельність школярів за рахунок прибувших з навколишніх сіл Хоминка, Болгарка, Єлизаветівка, Мале (Коса), Світлогірськ та інші.

  В школі знову почали діяти піонерська, комсомольська організації, які спрямували свою роботу на допомогу в навчанні та організації дозвілля учнів.

  В школі працювали гуртки, особливо відзначився драматичний, незмінним керівником якого багато років була людина, яка повністю віддала себе улюбленій справі – Інститорова Анастасія Зіновіївна.

  За допомогу місцевому господарству учні школи неодноразово нагороджувались путівками і групами об’їжджали багато історичних місць бувшого СРСР.

  З 1958 р. школа стала середньою. Багато випускників стали хорошими спеціалістами в різних галузях. Сьогодні її випускники Пушкаш О.А., Легкоход В.М., Брагаренко Т. С., Здерчук Т. Г., Кравченко О.О. працюють в стінах рідного навчального закладу.

  Нинішнє приміщення школи учні отримали в подарунок від місцевого колгоспу ім. Калініна в 1972р.. В 80-і р. старшокласники влітку працювали і відпочивали в пришкільному таборі праці і відпочинку, де поряд з роботою на колгоспному полі поєднували активний відпочинок – проводили зустрічі, вечори, спортивні змагання тощо.

  Вже понад 45 років учні школи доглядають за пам’ятником загиблим воїнам в селі, два рази на рік 7 квітня і 9 травня вони збираються біля нього, щоб вшанувати пам'ять загиблим.

  Не забувають учні і про ветеранів педагогічної праці –  Костецьку В.Л., Рябчун Н.І., Шульгу В.І., Щеснякова П.І., Барєєву В.Х. Вони часті гості нашої школи в свята і будні, їх мудрі поради допомагають і вчителям, і школярам.